viber-image1 - Галерея - Kirsten Erin – Personal Blog

I live abroad, but every day of mine is dedicated to Ukraine. Despite being far from the front, is the war really that distant?

Before the war, life was completely different, but I no longer remember it. Unfortunately, Russia has taken away from me... from us a peaceful existence, and every day my fellow citizens perish on their native land. Among them are people I knew, respected, and considered co-creators of modern Ukraine. The best Ukrainians are dying, irreplaceable by anyone, ever!

It turns out the world is not always fair, and the peace system often proves powerless in the face of real threats. However, we must not remain indifferent! Each of us can help Ukraine, even from abroad. Financial and informational support are vital resources in the fight for the country’s future.

If you are not ready to fund military needs, consider supporting social projects: helping children affected by the war, or shelters for animals who have also become victims.

Our collective response to the evil that seeks to spread beyond Ukraine can and must stop it. Inaction can lead to even greater tragedies in the future. Let our response be courageous! ...

якось на сеансі:

я:
- Часом трохи переймаюсь стосовно своєї прямолінійності в соціальних мережах, а я ж все-таки майбутній психолог. Чи можу я так досить жорстко висловлюватись та поводитись?

моя психотерапевт:
- Христино, ви - психолог, а не Ісус.

😅👌🏼 ...

...

Час нам відкритися одне одному більше.

Мій шлях пізнання почався дуже давно, коли я відчула, що в кожному з нас та навколишньому світі криється безмежний потенціал для дослідження та творення.

Ще з мого дитинства мене манить світ взаємодії людей, формування їхніх уявлень та як тут все насправді влаштовано.

Час, який присвятила навчанню у різних вчителів та наставників вимірюється роками.
Та мені цікаво йти все глибше і глибше.

Зараз я студент-магістр психології в КНУ ім. Т.Шевченка, гештальт-терапевт у навчанні в Київському Гештальт Університеті та сертифікований атмолог.

Я знайшла своє покликання, яке приносить мені неабияку насолоду щодня.

Все починалось з того, що я хотіла допомогти собі. Done! А в процесі зустріла бажаючих отримати допомогу від мене. Тепер нарощую ресурси та готовність для допомоги іншим.

І в мене до вас єдине прохання, запитайте себе: “Чи готові ви розпочати цю подорож до свого
справжнього ‘Я’ ?
Якщо так - став 🩶 цьому тексту ...

- Жінці потрібна жінка?

Подорожуючи спогадами, пригадую свої дитячі роки, коли дружба була ще чистою та невинною. З тих пір минуло багато часу, і я переконалась у важливості дружби проте і в існуванні складнощів взаємин між жінками.

Життя має не тільки світлі моменти, але й ті, де з'являються заздрощі, підступність та конкуренція. За своєю природою я завжди обираю конкурувати лише з собою. Та, на жаль, на собі я, як і мабуть інші, інколи відчуваю токсичні вияви конкуренції від інших жінок.

Я це відчувала на власному прикладі, коли допомагаючи жінкам, в якийсь момент мене сприйняли за конкурента та загрозу. І добре якби на цьому просто зупинялись, так ні ж… переходили в атаку.
Спойлер: Я вистояла, як і завжди.

Найрідніша людина, що знає про мене абсолютно все - моя сестра, якось запитала:
- «Для чого тобі подруги?»

І я мала відповідь: Я просто люблю
спілкування з жінками, які мені резонують. Подобається соціальна активність, відзеркалювати себе в них, спостерігати за розвитком, бути дотичною до цих моментів в житті інших.

В якийсь час певним моїм переконанням було, що близькими для мене можуть бути ті, хто може не лише посумувати чи співчувати, а найважливіше - радіє в мої моменти успіху.

Зараз я схильна думати, що важлива просто адекватність, зрілість та самодостатність нашого оточення. Щоб час проведений разом приносив наповнення, щоб поруч з людиною було емоційно безпечно та комфортно.

Проте, якщо не брати до уваги суто дружбу, а просто взаємодію жінок в соціумі, я бачу велику… просто гігантську проблему, коли ЖІНКА ЖІНЦІ - ВОРОГ.

Дивує той факт, що деякі жінки обирають токсичну конкуренцію, замість того, щоб підтримувати та вдячно приймати радість за досягнення інших. "Коли жінка підтримує іншу жінку, ми всі стаємо сильнішими." - Роберт Х. Шуллер. Тож чому так важко іноді будувати підтримуючі, позитивні зв'язки?

Варто не забувати, що кожна з нас унікальна, і наші відмінності - це сила, а не загроза.

Я за те, щоб будувати підтримку та надихати одна одну. Поділіться як у вас, для вас жінки - підтримка чи більше від них відчувається загроза?

А коли будете ділитись думками, то пропоную попередньому коментатору написати від себе комплімент 🫂🫶🏼. ...