Sign Up for updates

Email *

Повернення до себе - це шлях сміливих.
Чому? Читай нижче 👇🏼

Звідки ми часто починаємо свій шлях життя?
З імпульсів, перших вражень, мрій, прагнень, планів.

Але часом на цьому шляху ми губимо самі себе. Суспільство, очікування, невпевненість можуть відвести нас від нашої справжньої сутності.

Повертатися до себе - це не просто завдання, це справжня подорож. І ця подорож вимагає сміливості.

Сміливості визнати, що ми можливо давно вже втратили зв’язок із собою, що наше життя може бути не тим, чим ми його уявляли.

Сміливість - це відкрити перед собою всі рани, переживання, сумніви, і знову зустріти це “Я”, яке можливо десь загубилося в рутині і поспіху, обставинах, подіях … у взаємодії.

Але ця сміливість приводить до неймовірних відкриттів. Коли ми повертаємося до себе, ми знову відкриваємо свої справжні бажання, свої потреби, свої мрії. Ми знову стаємо авторами свого життя, а не дописувачами до сторінок чужих очікувань.

Повертаючись до себе, ми навчаємося слухати свої почуття, довіряти своєму внутрішньому компасу. Ми відкриваємо для себе, що справжня сила полягає в нашій автентичності, в тому, бути собою, навіть якщо це відрізняється від загальноприйнятих стандартів.

Ця подорож варта кожного зусилля. Вона дарує нам свободу бути собою, бути щасливими, відкритими до життя.

Сміливість повертатися до себе - це перший крок на шляху до власної глибини і стану справжнього щастя.

Дайте собі цей шанс, бо ви варті цього. ❤️
...

61 7

@okeanelzy_official 📍Istanbul ❤️Lviv ...

117 3

Ben bir Ukraynalıyım. Türkiye’de yaşıyorum.

Sizin ülkenizde yangın çıktığında, Ukraynalı insanlarımız size yardım etmek için para bağışladılar.

Tragik bir deprem yaşandığında, yine yüzbinlerce grivna bağışladılar, hatta savaş zamanında yaşadıkları halde. Ukrayna size kurtarma ekipleri gönderdi ve arama-kurtarma çalışmalarına destek oldu.

Peki, sevgili Türkler, siz ne yaptınız?

Bana hala Amerika’nın suçlu olduğunu kanıtmaya devam mı edeceksiniz?
Rusları hala desteklemeye devam mı edeceksiniz?
Haberler ve tarih hakkındaki bilgisizliğinizi hala saklamaya mı devam edeceksiniz?

Ülkelerimizin Karadeniz’i paylaşmadığınız gibi davranmaya mı devam edeceksiniz?

Sizi hala yarın veya bugün Karadeniz’in ekosistemi ilgilendirmiyor mu?

Ya yarın Ruslar Yeni Kakhovka’daki HES yerine Zaporijya’daki NGS’yi patlatırsa ne olacak? Radyasyon nereye gidecek?

Eğer hayatınızı önemsiyorsanız, haritayı açınız! Ukrayna düşündüğünüzden çok daha yakın.
...

198 14

… в ті хвилини для мене зупинився весь світ 💙

Люблю тебе безмежно!

🫶🏼👨‍✈️🚢
...

125 13

САМОЛЮБОВ
ти маєш це знати 👇🏼

Пошук любові та прийняття за межами себе може стати всеохоплюючим, що веде до почуттів неповноцінності та низької самооцінки.

Однак, істина полягає в тому, що найавтентичніша та тривала любов, яку ми можемо відчути - це та, яку ми маємо до себе.

Щоб по-справжньому полюбити себе, спочатку потрібно прийняти себе таким, яким ми є, з усіма нашими сторонами, визнати наші досягнення та невдачі та полюбити всі наші частини. Ми - цілісні!

Почати ставитись до себе з добротою, співчуттям та повагою, так само, як ми б ставилися до коханої людини, рідних чи кращого друга.

Це означає визнати нашу внутрішню цінність як людей, незалежно від зовнішніх факторів, таких як досягнення, зовнішність чи соціальний статус.

Ми маємо навчитись цінувати наші унікальні якості та внески в світ та вірити, що ми заслуговуємо любові, поваги та щастя.

Коли ми розвиваємо любов до себе та самооцінку, ми стаємо менш залежними від зовнішніх джерел підтвердження та стаємо більш упевненими у власному усвідомленні цінності. Ми починаємо робити вибір, який ставить на перше місце власний добробут і щастя, а не шукає схвалення інших. Зрештою, це веде до більшої впевненості в собі, стійкості та більш повноцінного життя.

Шлях до самолюбові може бути складним, але це також один із найбільш трансформуючих досвідів, які ми можемо отримати.
...

75 3

SENS

Як соціальні істоти ми маємо вроджену потребу належати, бути прийнятими та зрозумілими іншими. Проте, як особистості, ми також унікальні та відмінні, зі своїми думками, почуттями та досвідом.

Ця напруга між нашим бажанням належати та нашим бажанням бути самими собою може створити відчуття дисонансу, залишаючи нас почуватися самотньою вівцею в отарі.

Відокремлення від групи не є символом ізоляції, а радше нагадуванням про красу та цінність індивідуальності.

Ми цінні та важливі, як ми є.

Це піднімає питання про баланс між тим, щоб пристосуватися до групи та бути вірними собі.

В пошуку балансу між цими двома силами ми можемо відчути почуття причетності, не жертвуючи своєю автентичністю.

Шануючи свою індивідуальність і залишаючись вірними нашим цінностям і віруванням, ми можемо спілкуватися з іншими, які поділяють подібні погляди, і створювати спільноту, яка приймає різноманітність і відмінності.

Чи готові ми пожертвувати своєю індивідуальністю заради належності, чи ми достатньо цінуємо свої унікальні перспективи та досвід, щоб виділитися?
...

77 9