Load More

Sign Up for updates

Email *

До чого я не можу звикнути в Туреччині?

Призвичаїтись можна практично до всього, тому це швидше список, що мене здивувало тут:

1. Наші похоронні вінки в якості презенту на весілля, дні народження, відкриття магазинів, салонів і тд. Спочатку це дуже creepy, а потім дуже веселить.
2. Пластиковий торт на весіллі😂. Це просто треба бачити. Його не просто вивозять для молодят, пара ще й імітує його розрізання. Мало того, що весільного торта ви не скуштуєте, не хочу вас засмучувати... ви там взагалі нічого не скуштуєте, окрім горішків і Coca Cola😂😂😂
3. Знімати взуття потрібно перед входом у квартиру. Досі не можу забути цей слоумоушен, коли я вперше переступала поріг дому мами Ерая, забувши про це правило🙈😅. Думала то буде мій перший і останній візит.
4. Переходити дорогу можна і треба всюди, де душа забажає. Якщо ваш метод пересікання дороги не схожий, ніби ви кидаєтесь під машину, значить ви ще не влились в турецьку культуру.
5. Ваш запис на 12:00? Приходьте на 12:30 мінімум і ніхто не скаже, що ви спізнились... а краще на 13:00.
6. Плануєте купити пиво і чіпси для перегляду футболу? Забудьте, турки дивляться його з чаєм і соняшниковим насінням.
7. Бачите лисоголових чоловіків з дивними пов‘язками і думаєте, що це релігійна секта? Спокійно, тут дуже популярна процедура пересадки волосся, на яку злітаються з різних країн світу.
8. Вас запросили на день народження і ви в очікуванні свята, та ще й задумались про подарунок?! Тут все інакше, подарунок - не зрозуміють, а святкування буде в кафе, як ніби ви просто зустрілись на каву. Максимум вам подадуть тортик в кафе під пісню “Happy birthday” на турецький манер і поплескають. Гучні вечірки з подарунками на д.н. - не про Туреччину
9. Молоді люди цілують руки старшим (батьки, рідні). Таке правило етикету і прояв поваги. Я цілую руку Ераю на Рамадан, бо в той день за то, дають гроші 😂🙈🤌🏼
10. Природні пологи в Туреччині - далеко не мейнстрім. Більшість жінок обирає кесарево. По статистиці це 64% жінок, коли в світі середній показник 10-15%. В Стамбулі знайти лікаря, який буде за природні, це як шукати голку в сіні.

Який пункт здивував вас?😊
...

184 35

Не завжди все так, як воно здається на перший погляд 💡

P.S. просто подивіться на ту тінь-розкарячку серйозної леді 🤣
... під «мудрощі» зразу реальне втілення
...

96 0

В психотерапевта на сеансі десь так третьому, я заговорила, точніше вирвалось само собою те, в чому не могла довгий час признатись навіть самій собі. Було стійке відчуття, що я загубила себе, своє місце в світі та соціумі, проблема власної ідентифікації, абсолютне нерозуміння своїх цілей та напрямку розвитку після переїзду.

Я розказувала про страх «а що якщо... якщо я не зможу себе реалізувати, а навколо ВСІ такі успішні та щасливі, а я відчуваю себе лузером». Говорила, а паралельно все ж відчувала наскільки абсурдними і в деякій мірі дитячими були мої погляди в той момент».

На що моя психотерапевт задала коротке влучне запитання: «З ким я себе порівнюю?». Здавалось би логічне і просте питання. Та в той момент, розповідаючи на надриві і з сльозами... те запитання ніби отверезило так, що в моменті з очей впала пелена. А й дійсно, з ким я себе порівнюю? Питання поставило мене в ступор. Мозок то працював над заганянням себе в кут і робив це доволі успішно довгий час, одномоментно стався збій в системі.

Ти ніби біжиш марафон, як кролик з реклами популярних батарейок, тут тебе раптово зупиняють і питають звідки біжиш, але ти вже так довго біг, що пам‘ятаєш тільки фінішну точку (і то не факт), а звідки стартував вже було не таким важливим. Нас звідусіль вчать цілитись на результат. Тільки от важливість точки старту сильно недооцінена. Це саме відбувається з моїми та вашими думками, завжди є першопричина, яку тепер намагаюсь відслідковувати і не давати мозку робити процес автоматичним, бо заводить не в ті повороти.

Вибір завжди за нами, просто не завжди свідомий... вибір подумати, вчинити так чи інакше. Результат двох людей в однакових обставинах оприділяється вибором, який вони робили. Саме на старті ми оприділяємо стратегію поведінки, старт і є тим місцем запуску процесу. Хороша новина - всьому цьому можна навчитись і починати прямо зараз навіть з самого простого, а ще краща новина - навіть в процесі можна зупинитись і змінити хід абсолютно всього.

Повертаючись до питання психотерапевта, порівнювала я себе ...

••• (продовження в коментарях)
...

203 39

До «Побачити Босфор знову» залишилось 16 днів 6 годин 30 хвилин ...

112 2

В маленькому місті можна багато почути, але бачити можна в великому.

Вигляд з галереї сучасного мистецтва
...

59 2

18:03
До локдауну залишається менше години, але ти ще не все подивилась.

Режим «Турист» не вимикається😂. Думаю у Львові я буду знову теж отак «не дивитись під ноги»🙈💕
...

141 11

Просто залізла в його телефон і ніби переглянула старий фотоальбом 🤍

4.02.2018 ... а через 11 днів я вперше полечу в Стамбул.
Сильно люблю ті фото, коли я незнала, що мене фотографують ... взагалі не знала про існування цього фото😅
...

235 10

З правильного ракурсу...

🌿Такий підхід важливий не стосовно зовнішності, а до життя. Переїжджаючи в іншу країну - з‘яляється дві опції:
- 🌵Варіант #1. Дозволити собі впасти в депресію. Сумувати, що твій дім не тут та роботу втрачено безповоротньо. Стресувати, бо всі друзі і рідні залишились в Україні, а тут нікого і мови ти не знаєш. Та й просто хандрити стосовно всього нового.
- 🌵Варіант #2. Кайфанути, що ти наважився на кардинальні зміни. Взяти цей етап і перетворити на новенький білий аркуш паперу. Або ж як мінімум сприймати це продовженням пригод свого життя, а не його кінцем. Відкривати в собі нові грані та свій потенціал.

🌿Звичайно варіантів є більше, обрала два протилежних по змісту.

🌿Ми самі обираємо з якого ракурсу нам споглядати нові горизонти. Сприймати це кінцем, чи початком.

🌿Стосовно себе. Я ніколи не прив‘язувалась до людей і друзів, чітко пройшла сепарацію з батьками у юному віці і для мене не стояло питання: а як же я всіх так залишу?. Мені цікаво та подобається бути на одинці з собою. Для себе сама являюсь найкращим другом. Мій дім - це там де є я.

🍃Якби у вас зараз з‘явилась можливість переїхати? Ви б скористались цим, чи відмовились? Які у вас виникають емоції при думці про переїзд в іншу країну?
...

225 23

Думка «а в когось такого нема, а хтось зараз важко працює і йому те море, чи той Стамбул хіба тільки сниться і тд.» часом спрацьовує, як стоп в моїх поривах показувати всю красу, яка мене оточує.

В мене немає відчуття, що я цього не заслужила, ... заслужила навіть більшого, бо знала до чого йду.

Переконана, що так може кожен і заслуговує на здійснення своїх цілей та бажань. Кожен заслуговує жити там, де тобі до душі, .... їсти їжу, яка смакує, .... одягати якісні натуральні речі, ... користуватись всіма благами всесвітнього прогресу, ... займатись тим, від чого кайфуєш, а не з-під палки та обставин, ... і просто перебувати в комфорті та гармонії.

Часто ж кажуть: «Щастя любить тишину і повчання оточуючих: не закидай то все, бо люди є всякі».

В один момент тобі хочеться показувати і ділитись, а ця стериотипність більшість ступорить.
Що думаєте з цього приводу? Вас мотивує чиєсь щасливе життя чи навпаки дратує?
...

223 30